Жанр: Комедія
Країна: USA | Germany
Режисер: Ben Stiller / Бен Стіллер
У ролях: Бен Стіллер, Джек Блек, Роберт Дауні-мол., Брендон Т. Джексон, Джей Баручел, Стів Куган, Нік Нолт, Том Круз.

Сюжет фільму:

У джунглях йдуть зйомки високобюджетного бойовика, головні ролі в якому виконують зірка екшн Тагг Спідмен (Стіллер), комік Джефф (Блек), лауреат усіх можливих премій Кірк Лазарус (Дауні-мол.), який спеціально для ролі негра перефарбував шкіру, та темношкірий репер Альпа Чіно. Сюрпризи починаються, коли невдоволений режисер вирішує зняти “справжній” фільм про війну...

Це перша режисерська робота Стіллера після семирічної перерви (попередньою був “Зразковий самець” 2001 р.). Бен каже, що ідея спала йому на думку у 1987 р., коли він виконував маленьку роль в “Імперії сонця” Стівена Спілберга і колеги, які раніше грали у військових фільмах, розповідали йому про учбовий табір як про найскладніше випробування у їхньому житті. “Мені було смішно дивитись на цих акторів, оскільки між поняттями “бути солдатом” та “воювати” лежить величезна прірва, - згадує Стіллер. - Мене смішила саме ця самовпевненість, і я просто не міг не зняти про це стрічку”.
Джек Блек у перший день зйомок зламав собі ребро, впавши на пістолет.
Консультантом на зйомках був досвідчений військовий радник Дейл Дай, який брав участь у створенні “Врятувати рядового Раяна”. Акторів навчали користуватись зброєю, вивозили на полігон.
Том Круз виконав епізодичну роль, в якій його майже неможливо впізнати.

Рецензія:

Слід визнати: кіно вийшло місцями затягнутим і часто грубим, але по-справжньому смішним, що зараз є досить рідкісним явищем у Голлівуді. Стіллер як людина, яка добре знає сучасний кінобізнес, зміг висміяти його дуже влучно, знайшовши при цьому золоту середину – у нього вийшло, можливо, не так екстремально, як в “Гори, Голлівуд, гори”, але й не так беззубо, як в “Улюбленцях Америки”.

Найкраща частина задуму, власне, передує самому фільму – це ролики за участю усіх чотирьох головних героїв, які висміюють сучасне рекламне кліпмейкерство, нав’язливу ідею плодити сіквели на порожньому місці, туалетний гумор та “високу драму”, висмоктану з розкрученої тематики (в останніх двох випадках об’єкти пародіювання дуже очевидні). В самій стрічці найсмішнішими теж вийшли жарти кіношні, особливо в діалогах, які Стіллер оздобив фразами на кшталт “Я виходжу з ролі тільки після коментарів на DVD” і “Ми всі тут час від часу голубі, це ж Голлівуд!” А розмова про вдалих і невдалих кінодаунів взагалі варта того, щоб увійти до комедійної скарбниці – хоча б тому, що усе сказане у ній відповідає дійсності. Крім кіношного, у деяких сценах радує гумор цинічно-неполіткоректний і взагалі “чорний” (зустріч з пандою, доля бідного режисера). В решту моментів отримуємо жарти майже ті самі, які “фабрика мрій” пропонує у більшості комедій починаючи з дебюту братів Фареллі, але тут можна принаймні зробити вигляд, що це частина задуму – висміювання цієї тенденції.

Картина помітно слабшає у тих епізодах, де режисер намагається показувати “людське обличчя” своїх героїв або концентрує увагу на персонажах більш ідеальних, які ніби прийшли з іншого фільму, таких, як “п’ятий зайвий” у чудовій четвірці та агент героя Стіллера у виконанні Макконахі. Такі сцени немовби працюють всупереч основній меті нещадної боротьби з міфами, що оточують Голлівуд, але їх, на щастя, не дуже багато.

З акторів у першу чергу варто згадати не кого-небудь, а Тома Круза. Для ролі лисого кіномагната з нульовою етикою, який так і шкварить матом, він здійснив справжній подвиг, відмовившись не тільки від волосся, а й від свого головного акторського прийому – білозубої посмішки. Напевно, Том зробив це спеціально для того, щоб спародіювати когось із керівництва “Парамаунта”, який нещодавно відмовився від співпраці з ним. І саме Круз рятує фінал, який приміряє майже всіх і тому здається не дуже доречним.

Після Тома на другому місці – Дауні-молодший. Цього року у нього дійсно вийшло велике повернення по-голлівудськи: вже другий (після “Залізної Людини”) великий хіт поспіль, де ключова роль саме у нього. Схоже, я не дуже помилявся, коли писав кілька місяців тому, що Дауні, якщо пощастить, без проблем зможе сягнути вершин Тома Хенкса. А саме Хенкса він, до речі, у “Громі” й висміює – разом з Пачіно, Де Ніро, Хоффманом та іншими. Висміює не якогось конкретного актора, а сам підхід, який колись починався з щирої віри в систему Станіславського, а зараз перетворився на неодмінну частину рекламного галасу навколо кожного “оскарівського” претендента. В одному сценарист правий точно: якщо у актора є п’ять академічних статуеток (подібного в історії кіно ще не було) і йому ще не 80, то йому більше нічого не лишається, окрім як перефарбуватись у негра.

Стіллер у своїй ролі трохи розчаровує: очікувалося, що він гратиме м’язисту зірку “екшн” з тією самою сповненою комізму серйозною інтонацією, що й модель у “Зразковому самці” та культуриста у “Викидайлах”, проте Бен вирішив олюднити героя, зробивши його знаменитістю, що переживає кризу, і перетворивши таким чином на одного зі своїх традиційних невдач, яких глядачі бачили не один десяток разів. У нього теж є свій козир – “Бідний Джек”, але навіть з нього Стіллер спробував створити привід для пафосу – на щастя, не до логічного кінця.

Підсумок: дійсно смішна стрічка, яка може розважити навіть принципових неприхильників туалетного гумору – бо не він у фільмі головний. Особливо рекомендується тим, хто стежить за голлівудським кіновиробництвом і добре орієнтується в його модах і хворобах.

Тривалість: 01:42:25
Якість відео: DVDRip
Відео: кодек: DivX 6.8.5, розмір кадру: 640x288, бітрейт: ~1539 кб/с
Аудіо: мова: українська, переклад: дубльований (дубляж), аудіокодек: AC3 5.1, бітрейт аудіо: 448 кб/с